Проєкт «Взаємодія із простором» виник на межі XX та XXI століть як один із альтернативних методів сучасної візуальної культури. Головний аспект цього стилю полягає у відході від суто вербальних відображень світу до вищої форми розуміння і зображення реальності. Цей мистецький метод базується на різноманітних символічних інформаційних системах, зокрема кольоровій, числовій, знаковій та орнаментальній символіці, які слугують особливим виразом життя свідомості, що ґрунтується на архетипах. Взаємодія складних форм та ліній, виражених через певні кольорові прояви, генерує потужний потік кольору, формуючи просторову енергетичну хвилю, яка позитивно впливає на духовний аспект індивіда, налаштовує психоемоційну сферу, сприяє відновленню психологічної рівноваги та відкриває шлях до побудови внутрішнього «Я» і гармонійної взаємодії зі світом.
Завдяки цьому візуальному методу людина будує мости до сприйняття різних рівнів і граней світу. Це подорож у невідоме, сходження до далеких світів та нових відчуттів простору, що передбачає розширення звичайної людської свідомості. Це безперервний потік свідомості, єдиний процес, чистий політ до яскравого і кольорового сприйняття світу, спрямований на зцілення психіки. Інтуїтивний пошук, подорож у глибини власного підсвідомого та прагнення за межі свідомості активно формують свідомий аспект особистості. Ефект розширення свідомості відбувається, коли людське сприйняття, втрачаючи звичну опору на раціональне мислення, отримує можливість охопити духовний досвід та з'єднатися з вогнем космосу.
Напрямок стилю «Взаємодія із простором» викликає асоціації, що дозволяють мистецтвознавцям провести паралелі з такими проявами художньої свідомості, як ікони та мандали. Це мистецтво пронизане самосвідомістю новонародженого XXI століття.